Соціальні проекти для України. Досвід Канн







Вигадана історія про те, як фестиваль у Каннах допоможе Україні
Уявімо, що якийсь меценат Захар обожнює фестиваль Канські Леви та так надихнувся останнім у 2017 році, що вирішив вкласти гроші в декілька соціальних проектів в Україні. Громадські організації та благодійники зраділи, почали дискутувати, хто ж більше потребує грошей, яка ініціатива важливіша. Але Захар був непростий, кошти на вітер не кидав та не схотів віддавати грант просто так.

Наш потенційний спонсор вигадав такі правила: громадські активісти мають довести існування тої чи іншої проблеми в Україні, але не просто словами, а використовуючі роботи, які перемогли на фестивалі Канські Леви, як приклад.

Громадські організації почали шукати, і знайшли те, що треба, бо проблем не лише в Україні, а й у світі - безліч. І всі такі схожі.
Супергерої - це кожен із нас
У 2017 році Гран-Прі Канських Левів у категорії Film отримав ролик We're the Superhumans, створений як соціальна реклама до паралімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро. Надзвичайно надихаюче відео за чотири дні після прем'єри переглянули мінімум 23 мільйона глядачів у мережі. Це не дивно, бо реклама має величезний заряд енергії. У ролику люди з інвалідністю показані як супергерої. Вони співають, танцюють, перемагають у спорті та ведуть життя, набагато активніше, ніж здорові. Ролик зроблений у форматі кліпу на пісню I can.

Замовив рекламу Channel 4, який вже отримував Гран Прі у 2013 році теж за розкриття теми необмежених можливостей людей з інвалідністю. Журі зазначило, що цього разу, в 2017 році, їм вистачило 10 секунд, аби зрозуміти, що саме We're the Superhumans отримає Гран-Прі.
Дехто критикував рекламу за певні порушення етики, але створювали її, враховуючи всі чуттєві моменти. Часто, аби привернути увагу, доводиться балансувати «на межі». Врешті реклама зібрала велику суму грошей, які передали на підтримку Британської Паралімпійської Асоціації.

Українські паралімпійці теж потребують допомоги для майбутніх звершень. Наша країна не раз показала, що люди з інвалідністю дійсно мають величезну силу та жагу життя. На паралімпіаді в Ріо українці завоювали 117 медалей, 41 з яких золота. Це був просто феноменальний результат. Паралімпіаду в Пхенчхані українська збірна завершила із 22 медалями. Незважаючи на ці успіхи, середовище для людей з інвалідністю в Україні поки абсолютно некомфортне, майже немає інклюзивної освіти, існують стереотипи. Тематична соціальна реклама допоможе зрозуміти, що для людей з інвалідністю немає меж, якщо є комфортне середовище.
Разом за дві останні Паралімпіади українські спортсмени отримали 139 нагород.
Право голосу - це право кожного
Ще одну Гран-Прі у 2017 році завоювала кампанія Boost Your Voice від мобільного оператора Boost Mobile.

Більше 10 мільйонів американців на виборах у 2012 році не могли цивілізовано проголосувати. У більшості це були представники діаспори та національних меншин. Невелика кількість дільниць призвела до шалених черг, в яких люди перебували до семи годин без води та їжі. В рамках ініціативи точки продажу Boost Mobile хотіли перетворити на дільниці, аби спростити доступ до голосування. На окремому сайті створили петицію, аби досягти загальнонаціонального ефекту. Зараз вона набрала більше мільйона підписів.
В Україні офіційно зареєстровано 1,5 мільйона переміщених осіб, які теж не мають голосу на всіх виборах. Така ж ситуація і з трудовими мігрантами, порахувати яких майже неможливо. Тобто, приблизно 5% населення позбавлені конституційного права, яке є основою демократії.

В Україні достатньо виборчих дільниць, але для частини виборців вони закриті. Соціальна кампанія та ролики, подібні до Boost Your Voice, можуть привернути увагу до проблеми.
Всі ми любимо, а любов - це рівність
Один із переможців фестивалю у 2015 році – дуже щире, зворушливе відео Love Has No Labels, створене до Дня закоханих. Прекрасна робота про рівність людей, незалежно від гендеру, раси та релігії, здатна розчулити до сліз, але це не просто милий кліп. У ньому піднімається важлива проблема упередженого ставлення до тих, хто відрізняється від нас.

Ролик – лише маленька частина великого проекту. До відповідного руху може приєднатись кожен, ініціатива інтерактивна: бажаючі діляться своєю історією та розповідають, що для них означає кохання без ярликів.

Якщо у США кожен п'ятий представник ЛГБТ-спільноти каже, що зазнає утисків, а шість з десяти латиноамериканців вважають дискримінацію серйозною проблемою, то Україні властиве упереджене ставлення у всіх сферах: гендер, сексуальна орієнтація, а расова нерівність трансформується у регіональну.

Щорічні Марші рівності та конфлікти під час них яскраво демонструють, що у питаннях розумного ставлення до кожної людини країна поки пасе задніх.

Україні потрібна кампанія, подібна до Love Has No Labels. Навіть необхідна.

Врятувати дітей допоможе робот
У 2014 році одним із переможців фестивалю став проект «Sweetie», розроблений, аби виявити сексуальне насилля над дітьми. За даними, озвученими на сайті проекту, у мережі щосекундно приблизно 750 тисяч дорослих шукають дітей для сексуальної експлуатації.

Компанія з Нідерландів вирішила привернути увагу до проблеми. Аби показати, що знайти та ідентифікувати злочинців нескладно, була створена інтерактивна тривимірна модель «Sweetie». Вона виглядала як справжня 10-річна філіппінська дівчинка. Sweetie спілкувалась з дорослими, які не знали, що перед ними лише технологія. Протягом 2,5 місяців «дитина» відстежила приблизно тисячу дорослих із 71 країни.

«Sweetie» є лише однією з ланок в ланцюжку активностей організації Terre des hommes. Проект існує і зараз, аби боротись із сексуальною експлуатацією дітей.

У 2017 році в Україні значно підвищилась кількість випадків самогубств серед дітей. У соцмережах стали масово з'являтись так звані «групи смерті» або Сині кити, які й примушували дітей вкорочувати собі віку. Весь процес будувався як гра, правила в якій диктували незнайомці, а призом була смерть.

Навесні 2017 року кіберполіція повідомила, що знайшла близько тисячі «груп смерті». Невідомо, скільки їх залишилось.

Якби в Україні був запущений онлайн-робот, подібний до Sweetie, процес пошуку міг би прискоритись.
Не чекай моменту, аби сказати про почуття
У 2013 році Гра-Прі у категорії «Медіа» отримала рекламна кампанія Dela з темою «Why wait until it's too late?» - навіщо чекати, поки стане пізно. Зміст проекту такий: треба казати слова любові та підтримки близьким людям якнайчастіше, бо колись може бути пізно.
Dela використовувала друковані, телевізійні засоби та банери на транспорті, аби донести свою ідею. Перед цим звичайні люди, які захотіли взяти участь у проекті, могли сказати щось приємне тим, про кого вони дійсно піклуються. Їх виступи знімали шість прихованих камер. Ці емоційні шматочки потім змонтували у надзвичайні рекламні ролики з реальними емоціями. Ролики стали частиною інтегрованої кампанії, яка заохочувала кожного в Нідерландах продемонструвати свою любов і прихильність.

Шалений ритм життя та відсутність часу на почуття – проблема світова, є вона і в Україні. Складна ситуація – війна та економічна криза – породжують ще більшу агресію. Тож свій ролик «Why wait until it's too late?» потрібен кожному, бо навколо так багато тих, кого ми любимо, але іноді забуваємо про це.

«Найкрасивіші слова часто говорять, коли хтось помер. Який сором. Навіщо чекати, поки не пізно? Скажи щось чудове сьогодні», - лозунг кампанії.
Наш меценат Захар підтримав всі проекти, бо кожен переможець у Канах може стати ідейним натхненням для України.

Насправді ж кожна соціальна проблема не має адреси, країни та міста. Всі вони глобальні і стосується кожного з нас, навіть якщо ми цього не помічаємо.
Вікторія Іщенко
066 385 44 99
viktoriango7@gmail.com
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website